Гадрозавр: як жили качкодзьоба динозаври?

Вперше останки гадрозавра були виявлені в середині XIX століття, і з тих пір цей динозавр активно вивчається палеонтологами по всьому світу. Як виглядав гадрозавр, і чому його зовнішній вигляд вважається унікальним і неповторним серед мешканців Крейдяного періоду?

Зовнішній вигляд динозавра

Гадрозавр вважався досить великим мешканцем Крейдяного періоду, особливо для травоїдного тваринного. Середня довжина тіла такого динозавра становила 11-12 метрів, а у висоту він був близько чотирьох метрів. При цьому динозавр важив близько чотирьох тонн, що вважалося пристойним показником для травоїдного мешканця Крейдяного періоду.

Однак унікальними були не розміри динозавра, а зовнішній вигляд його черепа. Закінчувався такий череп досить широким дзьобом, трохи схожим на качиний. За допомогою такого дзьоба динозавр міг захоплювати листя і різноманітні коріння, подрібнюючи їх за допомогою своїх коротких, але частих зубів. В роті у такого динозавра було кілька сотень дуже дрібних зубів, що дозволяють максимально подрібнювати їжу. Також у динозавра була мова, за допомогою якого їжу можна було просувати вглиб пасти. Цікаво й те, що у динозавра було щось на кшталт щік, про що свідчить форма черепа.

Сам череп був не надто великим, розмір черепної коробки був невеликий, що свідчить про маленькому мозку динозавра. Швидше за все, гадрозавр не відрізнявся кмітливістю, тому з працею міг втекти від погоні, організованої швидшим і хитрим хижаком.

Гадрозавр пересувався на задніх лапах, які були набагато могутніше і сильніше передніх. Передні лапи динозавр притискав до тіла, і з їх допомогою хапав гілки і листочки з дерев. Вважається, що такий динозавр міг досить швидко бігати, розвиваючи пристойні швидкості для травоїдного тваринного. Однак переміщатися динозавр віддавав перевагу кроком, причому гадрозавр рідко міняв ареал проживання і не виходив за безпечні для себе території.

Деякі вчені вважають, що гадрозавр взагалі не використовував передні лапи, через що з розвитком виду кінцівки взагалі атрофувалися. Однак нові розкопки довели, що передні кінцівки також були досить активними, хоч і короткими.

Вивчивши задні кінцівки гадрозавра, вчені встановили, що динозавр міг пересуватися зі швидкістю в 45 кілометрів на годину. Даною швидкості було цілком достатньо, щоб втекти від великих хижаків, які і так не прагнули нападати на гадрозавра через його велетенських розмірів.

Подробиці про життя гадрозавра

Вперше останки гадрозавра були знайдені ще в 1859 році, в Нью-Джерсі, і тоді вони викликали справжній фурор в науковому середовищі. Завдяки тим скам`янілостям вченим вперше вдалося встановити, що динозаври могли пересуватися на задніх лапах з неймовірною швидкістю. Однак той скелет був неповний, і у нього був відсутній череп, тому скласти повноцінний вигляд динозавра було досить складно.

Завдяки знайденим останкам грипозавр, який є найближчим родичем гадрозавра, вчені вперше припустили, що цей травоїдний гігант мав дзьоб, а не повноцінні щелепи.

Незвичайна форма черепа була підтверджена в 2007 році, коли вчені вперше виявили відмінно зберігся і практично повний скелет гадрозавра. Завдяки цим знахідкам, палеонтологи встановили, що у динозавра були дуже потужні і міцні кістки, а сам гадрозавр вважався одним з найбільших Мешканців Крейдяного періоду.

У 2014 році останки динозавра були знайдені в місті Мокава, в південній частині Хоккайдо, що підтвердило широкий ареал проживання цих травоїдних. Палеонтологи вважають, що динозаври пересувалися зграями, що допомагало їм ефективніше захищатися від хижаків. Можливо, під час нападу хижаків, найсильніші особини захищали все інше стадо, і особливо молоде покоління.

Завдяки знайденим останкам, вчені впевнені, що гадрозаври стежили за молодим поколінням, намагаючись зберегти його від нападів інших тварин. Проте залишається неясним, як саме відкладалися яйця, і в яких місцях цей процес відбувався.

У такого динозавра був дуже потужний хвіст, який в довжину міг досягти 5-6 метрів. За допомогою такого хвоста динозавр міг оборонятися від хижаків, розмахуючи ним у різні боки. Також хвіст допомагав динозавру утримувати рівновагу при русі на великій швидкості.

Перші розкопки показали, що гадрозаври не мали шипів на тілі або товстих, захисних панцирів. Саме тому вчені вперше припустили, що ці травоїдні дуже швидко бігали, намагаючись сховатися від хижаків. Надалі, археологічні розкопки підтвердили припущення вчених.

Палеонтологи досі продовжують досліджувати спосіб життя і зовнішній вигляд гадрозавров. Незважаючи на те, що відкриття даного виду сталося ще в XIX столітті, знайти повний скелет досі не вийшло. Добре збережені кістки динозавра допомогли б зрозуміти, як жив цей травоїдний гігант, і як він розмножувався.





Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Оцініть, будь ласка статтю
Всього голосів: 193