Еволюція життя на землі: цікаві подробиці про харпетідах

Йдеться про одних з перших представників сучасних членистоногих, які повністю припинили своє існування ще приблизно 358 мільйонів років тому (Девонський період Палеозойської ери, яка входила в еон фанерозою).

При цьому, вчені палеонтологи постійно знаходять нові докази існування харпетід, які свідчать про те, що ці примітивні організми жили і в більш ранні періоди, а якщо бути точніше, то ще в Кембрійські період Палеозоя, тобто близько 540 мільйонів років тому. Харпетіди або, як їх ще називають, гарпетіди були виділені в окремий загін порівняно недавно (у 2002 році) і, як і всі трилобітоподібні (підтип повністю вимер), від яких вони походять, були мешканцями морів і океанів з мулистим дном, за яким можна було не тільки безперешкодно пересуватися, а й зариватися на відносно невелику глибину в верхній шар грунту.

При цьому гарпетіди мають дещо відмінне будову на відміну від всіх основних видів трилобіт. Так, наприклад їх тулуб, в науці іменується Торакс, могло налічувати від 12 до 29 часток (сегментів), у той час як у більшості членистоногих того періоду їх кількість зазвичай не перевищувала двох-трьох штук. Крім іншого, в їх будові спостерігалася певного роду асиметрія, так як головний щит абсолютно не схожий на хвостову частину, яка у гарпетід має вкрай слабо виражене пристрій і являє собою два загнутих назад відростка, що є за сумісництвом щековіднимі рогами. Головна частина ж мала, навпаки, округлу кілька тупу форму з трьома характерними борозенками.

Що стосується зорової системи, то у харпетід, як і у їхніх близьких родичів, агностід, що існували в більш ранній період, вона або повністю була відсутня, або була вкрай слаборозвиненою. Швидше за все така фізіологічна особливість була продиктована місцем їх існування.

До такому середовищі можна віднести мулисті густі субстанції, в верхніх шарах яких ці організми проводили більшу частину часу, або занадто каламутну воду, що цілком природно, коли мова йде про її найближчому розташуванні до піщаного дна морів і океанів. Всього цей загін налічує не менше 30 пологів і це тільки те, що вдалося встановити на сьогоднішній день в результаті тривалих досліджень і глибокого біохімічного аналізу. Зазвичай прийнято вважати, що мова йде про мініатюрних організмах, хоча насправді деякі види трилобітів (і гарпетіди в цьому питанні - зовсім не виняток) могли досягати в довжину до дев`яноста сантиметрів. Всі їх тулуб на вигляд було покрито досить щільним жорсткі панциром, хоча при найближчому розгляді ставало очевидним, що мова йде про свого роду тонкої шкірці.

Природно, подивитися на власні очі на цих істот можливо тільки в контексті комп`ютерного 3D моделювання. Завдяки йому, можна дізнатися багато цікавого не тільки про спосіб життя цих древніх членистоногих, а й про їх внутрішню будову, що, до речі, викликало, чимало подиву серед вчених палеонтологів. Так, наприклад, в їх головній частині крім мозку розташовувалися ще й такі життєво важливі органи, як серце і навіть шлунок. Але і на цьому сюрпризи далеко не закінчуються, адже кінцівки гарпетід, яких зазвичай у них налічувалося не менше чотирьох пар, виконували роль свого роду щелеп.

Саме з їх допомогою вони могли споживати свій щоденний раціон, в який зазвичай входив мул, планктон або більш дрібні мікроорганізми. Що стосується репродуктивної функції, то харпетіди, як і всі трилобітоподібні, несли яйця, з яких через певний період з`являлися личинки.

Що примітно, в період розмноження, вони мали властивість "линяти", Тобто скидати свою тонку шкірочку-панцир. Саме потомство здебільшого гинуло, так як його поглинали інші, більш великі мешканці морів, і лише ті, хто виживав, розвивався в повноцінну дорослу особину.





Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Оцініть, будь ласка статтю
Всього голосів: 200