Найдавніші риби: вид і спосіб життя акул гелікопріон

Вперше гелікопріон описали ще в 1899 році після того, як вченим вдалося відшукати спіраль, яка входить у пащі цього хижака. Як же виглядав гелікопріон, чому він такий цікавий для науки, і з чим пов`язана незвичайна форма щелеп даного хижака?

Будова тіла

Гелікопріон, фото якого можна відшукати в інтернеті (маються на увазі різноманітні реконструкції зовнішнього вигляду, створені вченими), вважається абсолютно унікальною рибою з незвичайною формою щелепи. Гелікопріон мав так звану зубну спіраль, за допомогою якої хижак міг ефективніше оброблятися з видобутком.

Коли вид був вперше описаний в 1899 році А.П. Карпинським, вчене співтовариство вважало, що така спіраль розташовувалася на носі у риби. Деякі вчені і зовсім висували гіпотези, згідно з якими спіраль знаходилася або на спіном, або на хвостовому плавці риби.

У 30-х роках XX століття вчені описали іншу рибу, схожу з гелікопріон за будовою тіла. У едестіди саркопріона спіраль розташовувалася на нижній щелепі, і логічно було припустити, що і у гелікопріон даний відросток знаходився на тому ж місці. Однак спірні гіпотези і реконструкції зовнішнього вигляду існували аж до 70-х років.

Вважається, що за допомогою своєї незвичайної спіралі, гелікопріон міг нанести величезні травми своїм жертвам. Так, наприклад, за допомогою спіралі він міг обрізати щупальця у молюсків і прогризати толсточешуйную рибу наскрізь. Складнощі у визначенні призначення такої пластини пов`язані значною мірою з тим, що вченим не до кінця зрозумілий раціон самої риби. Гелікопріон був хижаком, але він міг харчуватися як молюсками, так і іншою рибою, більш дрібних розмірів.

До речі, в довжину такий хижак міг досягти 2-3 метрів. Сама спіраль в довжину могла бути близько 25 сантиметрів, і вона зручно була складена в 2-3 обороту. Паща даного хижака мала кілька рядів зубів різного розміру. Зуби були досить гострими, що робило гелікопріон одним з найнебезпечніших хижаків в морських глибинах. Однак інші відомості про будову тіла даної риби невідомі вченим, оскільки цілі скелети гелікопріон так і не були знайдені.

Гелікопріон мав досить рухливий хвіст і величезні плавники. Всі ці особливості будови тіла допомагали хижакові досить швидко пересуватися у воді. У справі полювання на інших риб гелікопріон практично не було рівних, адже цей монстр рухався дуже швидко, а його щелепи наносили смертельний удар жертві.

Вивчення виду і ще кілька фактів про гелікопріон

Вперше загадкова спіраль, яка послужила головним експонатом для опису всього виду, була знайдена в 1897 році вченим А.Г. Бессонова. У той час вчені не були знайомі з унікальним будовою тіла гілекопріона, тому знайдена спіраль спочатку приписувалася іншим видам, і лише в 1899 році на основі даної знахідки описали саму рибу.

Протягом усього XX століття, вчені знаходили останки гелікопріон, але цілий скелет так і не був знайдений. Саме тому так важко встановити раціон харчування даного хижака, розповівши і про його точні розміри тіла.

Вчені вважають, що зуби гелікопріон постійно оновлювалися, а на знаменитій спіралі розташовувалися лише найстаріші і тверді з них. Даний хижак мав досить велику голову, і на думку фахівців, відрізнявся неабиякою кмітливістю. Очі у гелікопріон були досить маленькими, і швидше за все, хижак не відрізнявся гарним зором. Вести полювання йому допомагало відмінний нюх.

У наукових виданнях описувалися спіралі гелікопріон, які в довжину досягали 90 сантиметрів. При такій довгій спіралі, сам хижак міг досягати 8-9 метрів. Однак настільки великі розміри вважаються швидше спірними і не підтверджені офіційно.

Причини, за якими акула гелікопріон вимерла вченим невідомі. Цілком можливо, дана риба піддавалася нападу з боку інших, більш великих хижаків. Також вчені висувають гіпотези, згідно з якими популяція гелікопріон була значною. Такі риби не дбали про своє потомство, тому з усього посліду виживало лише 2-3 особи. Мала популяція укупі з серйозною міжвидової конкуренцією призвела до повного зникнення виду. Через те, що повний скелет гелікопріон так і не був знайдений, вчені прийшли до висновку, що кістки цього хижака не відрізнялися міцністю.

Останки гелікопріон були знайдені в приміських відкладеннях по всьому світу. Сам хижак проживав в водах Європи, Австралії, Азії та Північної Америки, що доведено археологічними знахідками і безпосередньо свідчить про його відмінному пристосуванні до різних умов проживання.

Гелікопріон був небезпечним і досить великим хижаком з унікальним будовою тіла, з незвичайною спіраллю, розташованої на нижній щелепі. Відомості про цей вид вважаються уривчастими, адже вчені так і не змогли відшукати повний скелет гелікопріон.





Увага, тільки СЬОГОДНІ!
Оцініть, будь ласка статтю
Всього голосів: 91